Он не дрогнул, он сам к ним навстречу пошел,
Принимая на щит арбалетные стрелы,
Убедившись, что здесь наконец-то нашел
Черный замок, где держат в плену Гвиневеру.
Не ему отступать пред лихой солдатней,
И враги ощутили на собственной шкуре,
Что сражается с ними не воин простой –
Лучший рыцарь во всем королевстве Артура.
И, разя без пощады, герой вспоминал
Камелот, королеву в нарядных одеждах.
Он пред ней, преклонивши колеи, стоял.
И лучами сверкал меч в руке её нежной.
Все тогда ликовали, лишь Мерлин-пророк
Хмурил брови в углу. Сталь к плечу прикоснулась,
И из рук королевы он принял клинок.
Посмотрел ей в глаза, а она улыбнулась…
Нежность этой улыбки он в сердце хранит,
В мире нет для него драгоценней святыни,
И поэтому будет в сраженье разбит
Гарнизон оробевший угрюмой твердыни.
И тогда Мелегант примет вызов на бой,
Сделав выбор меж смертью и бегством позорным,
Будет драться как зверь, но падет неживой,
В поединке сражен Ланселотом Озерным.
И исполнится то, что судьбой суждено.
Ланселот позабудет про боль и невзгоды.
Что раненья? Что кровь? Важно только одно:
Он её отыскал, он вернул ей свободу…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
